Історія органічного землеробства

Історія органічного землеробства

Органічне сільське господарство – феномен сучасної екології та здорового харчування. Жоден інший запит суспільства на здорове харчування та навколишнє середовище, сприятливу екологію, гуманне ставлення до тварин не сформувався у всесвітню, працюючу та стабільно зростаючу торгово-виробничу систему.

Як це відбувалося?

Сьогодні ринок органічної продукції оцінюється у 100 млрд євро. 2,8 мільйона фермерів по всьому світу ведуть органічне виробництво на 71,5 млн га. Найбільші ринки органічної продукції – США (40,6 млрд євро), Німеччина (10,9 млрд євро) і Франція (9,1 млрд євро).

Органічне сільське господарство формувалося поступово під впливом наукових праць у різних частинах світу. Системоутворюючим елементом стали наукові дослідження, які сформували думку про необхідність ставлення до землі як до відновлюваного ресурсу.

І етап зародження органічного сільського господарства 1924-1970 рр.

Великий вплив на розвиток органічного сільського господарства справив основоположник біодинамічного землеробства, філософ, езотерик, викладач Рудольф Штейнер (Німеччина). У 1928 р. були сформульовані перші стандарти для контролю якості продукції, була зареєстрована перша торгова марка Demeter. У цей час вже 1000 ферм займалися біодинамічним землеробством.

1940 – Уперше термін «органічне сільське господарство» ввів лорд Нортборн, вчений агроном Оксфордського університету. Поняття опубліковане в його книзі «З турботою про землю» (Lookinng to the Land). Він спирався на теорію Рудольфа Штейнера про те, що фермери відіграють важливу роль у підтримці балансу між сільськогосподарським використанням землі та збереженням довкілля.

Ідея органічного сільського господарства очистилася від містики та стала більш зрозумілою й близькою для більшості людей, розкривши економічні, соціальні та політичні аспекти.

Того ж року один із основоположників органічного сільського господарства британський ботанік Альберт Говард (Albert Howard) публікує книгу «Сільськогосподарський заповіт», яка справила величезний вплив на багатьох учених та фермерів.

1939 – Єва Бальфур (Eve Balfour) під впливом робіт Альберта Говарда ставить перший у світі науковий експеримент на сільськогосподарських землях у Великобританії для порівняння звичайного та органічного сільського господарства. Через 4 роки виходить її книга «Живий ґрунт», яка призвела до заснування в 1946 році однієї з найвідоміших і найавторитетніших і досі організацій з органічного сільського господарства – Ґрунтової Асоціації Великобританії (Soil Association), яка працює досі.

1942 рік – у США Жером Ірвін Родейл заснував перший спеціалізований журнал «Органічне землеробство та садівництво», а також заснував дослідну органічну ферму, щоб на практиці довести скептикам, що органічне сільське господарство має переваги. Започаткована ним наукова діяльність триває й донині.

Одночасно, 1940 року в Японії, мікробіолог Масанобу Фукуока залишив свою професію вченого-дослідника та присвятив життя розвитку органічних методів вирощування зерна. Найвідомішою науковою працею Масанобу Фукуока є книга «Революція однієї соломинки» (1975).

1950 р. Жером Ірвін Родейл заснував ще один журнал – «Prevention», де викладалася філософія органічного сільського господарства.

1958 – біодинамічне сільське господарство продовжує розвиватися. Створено кооператив виробників та переробників продукції Demeter.

1962 р. – вийшла в світ знаменита книга дослідниці, біолога Рейчел Карсон «Безмовна весна» («Silent Spring»), що ілюструвала згубний вплив пестицидів та інших хімічних сполук на здоров’я людей і навколишнє середовище, особливо на птахів. У 2006 році «Безмовна весна» увійшла до числа 25 найкращих наукових книг усіх часів за версією журналу Discover. Книжка надовго забезпечила попит на органічні продукти.

ІІ етап становлення органічного сільського господарства – 1970-1990 рр.

Після того, як у суспільстві було визнано необхідність розвитку органічного сільського господарства, настав етап, пов’язаний із формуванням стандартів виробництва, систем сертифікації та державного регулювання галузі. Це була боротьба за довіру споживачів, в якій система органічного сільського господарства здобула перемогу.

На сьогоднішній день єдиного світового стандарту органічної продукції немає, але є загальноприйняті світові стандарти країн ЄС, США, Японії.

1967 – створено перший органічний стандарт Грунтової асоціації Великобританії Soil Association.

1971 рік – створення об’єднання виробників органічної продукції Німеччини та Південного Тіролю, переробників та ресторанів, що використовують органічні продукти – Bioland. Це одне із найбільших професійних об’єднань виробників органічної продукції.

1971 – син Жерома Ірвіна Родейла – Роберт Родейл, заснував Дослідницький Центр Родейла, який в цей час називається «Інститут Експериментального Фермерства Родейла», США.

1972 рік – створення Міжнародної федерації рухів за органічне сільське господарство IFOAM, що стала основою для провідних світових органічних рухів (включаючи «Demeter International», Soil Association, Bioland та ін.).

1973 – запущена перша система органічної сертифікації Soil Association, яка залишається донині однією з найбільш відомих і авторитетних.

1974 – 1979 рр. – прийнято перші законодавчі акти органічного сільського господарства США – у штатах Орегон (1974 р.) і Каліфорнія (1979 р.). На рівні держави у США положення про органічне землеробство було введено в дію у 1979 році.

1981 – заснована перша торгова марка об’єднання Bioland, Німеччина.

На початку 1992 року єдина аграрна політика країн ЄС вкотре була скоригована й до її програм уперше було включено органічне сільське господарство з відповідним фінансуванням. Це стало важливою точкою зростання органічного сільського господарства.

Сучасне органічне сільське господарство – з 1990 року і до сьогодні.

Органічне сільське господарство у всьому світі вступило в нову стадію зростання у 1990-х роках. Було засновано великі торгові організації для органічних продуктів – Organic Trade Assosiations OTA, Australian Organic, Італійська асоціація органічного сільського господарства FederBio та багато інших. Введено в дію нормативно-правові акти органічного сільського господарства у різних країнах світу.

2005 рік – на Генеральній асамблеї IFOAM затверджено принципи органічного сільського господарства. Мета принципів – ідейна єдність руху органічного сільського господарства в усьому світі.

2020 рік – органічне сільське господарство упродовж двадцяти років – провідний світовий тренд. Щорічне зростання ринку складає близько 10%.

2020 рік – в єдиній узгодженій аграрній політиці країн ЄС після 2020 року, органічне сільське господарство, поряд з агролісівництвом та точним землеробством, входить до обов’язкових еко-практик. Усі фермери будуть зобов’язані дотримуватися більш високих екологічних стандартів (на вибір із запропонованих), навіть найменших.

Усього 103 країни світу мають власне законодавство у сфері органічного сільського господарства.

Україна

03.09.2013 р. – ухвалено Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який набрав чинності 10.01.2014 р.

Згідно з Законом, під час органічного виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені цим Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів.